Face build up або як реконструюють обличчя

Відновлення обличчя після травми, як і будь-який реконструктивний процес, має проводитись згідно певного алгоритму. У випадку, коли в результаті травми ушкоджені всі ділянки обличчя, перед лікарем стоїть завдання відновлення анатомічної цілісності і форми лицевого черепа, нормалізації дихання, зору та жування. Важливою ланкою цього процесу є відтворення нормального прикусу пацієнта. Для цього зламані кістки мають бути правильно співставлені та зафіксовані титановими пластинами. Виникає питання: з чого ж почати коли зламане практично все? Будівельники починають з фундаменту. У щелепно-лицевих хірургів існує два основних алгоритми https://aocmf3.aofoundation.org/

згори до низу                                                                          знизу догори
Перший передбачає фіксацію кісток до непошкодженої лобної кістки (з верху вниз). Поетапно: фіксують вилиці, далі кістки носа, стінки орбіти, до вище перерахованих фіксують верхню щелепу і на завершення відновлюють прикус та фіксують уламки нижньої щелепи.
Другий підхід (знизу вверх) передбачає відновлення цілісності нижньої щелепи, далі відтворюють прикус пацієнта, тобто правильне змикання зубних рядів, і продовжують фіксацію кісток доверху. Іноді хірургічна тактика передбачає комбінацію обох протоколів.
Як забезпечити знеболення, коли зламаний ніс і є відкрита черепна травма?
Які хірургічні доступи обрати? Які пластини використати і де їх розмістити?

Хворий К., поступив на лікування до Центру щелепно-лицевої хірургії та стоматології Київської обласної клінічної лікарні з приводу поєднаної краніо-фаціальної травми, застарілого множинного уламкового перелому середньої зони обличчя: перелом верхньої щелепи за Ле Фор IІІ, правого та лівого вилицевих комплексів, назо-етмоїдального комплексу зі зміщенням. Основні скарги: на незадовільний зовнішній вигляд, утруднене дихання та неможливість повноцінного жування, що було обумовлене неправильним (відкритим) прикусом. В анамнезі: отримав кримінальну травму, ВЧМТ та забій головного мозку, перебування у відділенні інтенсивної терапії та нейрохірургії. Звернувся через 22 діби після травми. На КТ лицевого черепу визначається порушення цілісності кісток обличчя з уламковою фрагментацію правого та лівого вилицевих комплексів, обох орбіт, передніх стінок обох верхньощелепних синусів, лінійні порушення цілісності кісток носа, правої скроневої кістки. Після клініко-ренгенологічного обстеження було проведено операцію – репозиція та остеосинтез верхньої щелепи, обох вилицевих та назо-етмоїдального комплексів.
Оперативне втручання проведено під ендо-трахеальним наркозом з інтубацією через оростому. На першому етапі був проведений остеосинтез вилицевих та назо-етмоїдального комплексів з вінцевого та внутрішньоротового доступів титановими міні- та мікропластинами з гвинтами. Забезпечено 3-точкову фіксацію вилицевих комплексів. Назоетмоїдальний компекс був фіксований Х-подібною пластиною. В ділянці рухомих уламків носо-лобних контрфорсів також був проведений остеосинтез.
Далі проведено фіксацію прикусу з використанням гвинтів для іммобілізації щелеп та дротяних лігатур.
Послідовність остеосинтезу: 1)вилицево-лобні з’єднання 2) вилицеві дуги 3) кістки носа та верхні відділи носо-лобних контрфорсів 4) відновлення прикусу 5)вилицево-альвеолярні гребні та нижній відділ носо-лобних контрфорсів.
Іммобілізацію щелеп в післяопераційному періоді не проводили.
Даний підхід дозволив відновити цілісність лицевого черепа і повернути пацієнту звичний зовнішній вигляд та можливість повноцінного харчування за короткий проміжок часу.